Зарегульованість – ворог економічного зростання

Україна успадкувала та некритично прийняла від Радянського Союзу значну частку регуляторних інструментів, чинних понині. А ще частину сліпо скопіювала з ЄС та США. У результаті утворилися непрохідні хащі законів, кодексів, постанов, розпоряджень, нормативних актів, які приймають, моніторять та контролюють сотні структур та організацій національного та місцевого рівнів.
 
Як наслідок маємо, що регуляторне навантаження в Україні становить 15-17% ВВП. Якщо взяти довоєнний розмір економіки (2021, $200 млрд), то це приблизно $30-34 млрд. Це величезні гроші, у 2022 році Україна витратила майже стільки ж на оборону.
 
Такі цифри регуляторного навантаження виведені на основі методології американського Competitive Enterprise Institute. Для порівняння: у США регуляторне навантаження — 11-13% ВВП, у більш зарегульованому ЄС — 13-15%.
 
Основні сфери в Україні, які генерують регуляторні витрати, — військові товари та послуги, безпека, виробництво споживчих товарів/послуг, будівництво, житло (реєстрація, прописка), ринок праці, міграція, екологія, гроші та фінанси, податки, бухгалтерія, статистика та облік, митниця, енергетика, комунальні послуги, освіта, охорона здоров’я та інше. Кожна сфера поділяється на десятки позицій, кожна з яких передбачає регуляторні інструменти і десятки регуляторних органів, які все це контролюють.
 
Але головне запитання, на яке останні не в змозі відповісти, — «Ви регулюєте, щоб що?». Щоб прискорити економічне зростання? — доведіть на цифрах і фактах. Щоб стало безпечніше? — доведіть. Щоб виграти боротьбу за інвестиції? — доведіть. Список запитань про ефективність, на які в Україні держоргани не відповідають, можна продовжувати.
 
Пропоную розпочати регуляторну революцію з діагностики та аудиту. Якщо протягом пів року орган/організація не зможе довести (наукова методологія, цифри, факти) необхідність запровадження інструмента регулювання, він скасовується. Так ми проведемо ефективну, швидку та якісну дебюрократизацію та дерегулювання.