Національна стратегія доходів України: оподаткувати не можна лишити в спокої?

Заплановане сальдо бюджету на 2024 рік – це дефіцит в майже 1,6 трильйона гривень при тому, що доходи бюджету заплановані на рівні 1,76 трильйона гривень.
 
Надавши чергову позику в грудні, МВФ поставив перед Україною вимогу залучити до бюджету у 2024 році додаткові 41 мільярди долари.
 
Де брати ці гроші – звісно, ніхто напевне сказати не може.
 
Що таке «Національна стратегія доходів»?
 
27 грудня Кабінет міністрів України погодив «Національну стратегію доходів» до 2030 року, в якій уряд пропонує використати надзвичайно згубні фіскальні практики. Серед них: а) скасування спрощеної системи оподаткування юридичних осіб; б) скорочення переліку видів діяльності, дозволених для участі в спрощеній системі оподаткування фізичних осіб-підприємців; в) обов’язкове встановлення РРО для фізичних осіб на спрощеній системі оподаткування; г) повернення прогресивної шкали оподаткування доходів фізичних осіб; ґ) доступ Державної податкової служби до банківської інформації та можливість накладати арешт на рахунки без рішення суду.
 
Чому НСДУ – це провал?
 
Така ініціатива, фактично, узаконює вже наявну «презумпцію вини» платника податків, адже податкова матиме змогу в будь-який момент висунути претензію щодо будь-яких зарахувань на рахунки фізичних осіб. Більше того, заради цього банкам хочуть надати статус податкових агентів.
 
Окрім цих концептуальних рішень, Національна стратегія доходів містить і інші, дрібніші, але не менш абсурдні речі: скасування пільг на сплату ПДВ, якщо аналогічних немає у директиві ЄС про ПДВ, підвищення акцизів, екологічного податку, введення податку на солодкі напої (такого немає навіть в більшості країн ЄС, а спричинені надмірним місцем держави в бізнесі нещодавні протести європейських фермерів досі негативно впливають на економіку України).
 
Окремої уваги заслуговують ініціативи НСДУ у сфері митної політики. Пропонується скасувати мораторій на проведення документальних перевірок митниками. Знову пропонується криміналізувати контрабанду товарів та недостовірне декларування. Зовсім абсурдним виглядає заплановане перетворення Державної митної служби на правоохоронний орган з правом проводити досудові розслідування та оперативно-розшукову діяльність!
 
Також текст НСДУ містить обережні згадки про розробку такого еталонного міжнародного договору про уникнення подвійного оподаткування товарів на кордоні, «що враховуватиме національні економічні інтереси України».

 
Підозрюємо, говорячи про інтереси України розробники НСДУ мають на увазі саме підвищення митних надходжень, не звертаючи жодної уваги на те, як це вдарить по імпортерам та споживачам. Як вишенька на торті, Національна стратегія доходів містить пункт про підвищення заробітних плат посадових осіб митних органів.
 
А що можна було б зробити натомість?
 
За словами старшого наукового керівника аналітичного центру CASE Ukraine Володимира Дубровського, ефективним рішенням у покращенні діяльності митної служби була б автоматизація митного оформлення за рахунок використання інформації з країни-експортера. На підставі цієї інформації можна автоматично оформлювати вантажі при перетині українського кордону. Країни ЄС та більшість великих економік (окрім хіба що Китаю) укладають відповідні домовленості про обмін інформації. Така автоматизація дала б можливість процвітати українському бізнесу та значно зменшила б видатки на митну діяльність – ось той шлях, який сприятиме збільшенню прибутків підприємців, а отже й податкових надходжень.
 
Чи є позитив у НСДУ?
 
З позитивних моментів НСДУ треба відзначити сам рух на реформування бюджетної сфери та постійний акцент на антикорупційних заходах. Заявлений розвиток програми авторизованого економічного оператору – це неабиякий крок вперед у питанні спрощення імпорту та уникненню бізнесом тиску митних органів. Зараз лише одне підприємство в Україні має статус АЕО – цей статус надається безстроково і спрощення його надання наблизить нас до практики економічно розвинених держав. Цифровізація – ще одне позитивне рішення, яке пропонується в НСДУ. Досвід впровадження Дія.Бізнес та давніших електронних державних послуг показав їх значний позитивний вплив на економіку (і, звісно ж, на доходи державного бюджету).
 
Але в підсумку, нечисленні хороші ініціативи НСДУ перекриваються абсолютно безглуздим та безконтрольним посиленням фіскалізації.

 
Натомість Національна стратегія доходів цілком оминає увагою державні підприємства – абсолютна більшість з них є збитковими. Саме з приватизації, усунення державних монополій та зменшення видатків бюджету мала б розпочинатися ліквідація такого великого дефіциту.
 
Ключові пропозиції Національної стратегії доходів є руйнівними для української економіки. Її необхідно повністю переглянути та сфокусувати на усуненні перешкод для розвитку приватних ініціатив, на спрощенні процедур заходу інвесторів та позитивної мотивації переходити бізнесу з «тіні» в правове поле. Шлях фіскалізації, нових і нових перевірок, тиску на бізнес – це рух не до цивілізації, а наслідування авторитарних режимів. Тих режимів, які зараз гаряче підтримує росія і з тенет яких український народ вирвався у 1991-му році.
 
Ми закликаємо кожного, кому небайдужа доля української економіки та підприємців, підписати ініційовану CASE Ukraine та Останнім Капіталістом петицію до уряду щодо перегляду НСДУ!
 
Автор публікації: Владислав Бойко, Голова Департаменту просвіти УСС, учасник програми Young Voices EU Fellowship Project.
 
Редакторка: Уляна Костенко, СОО Інституту Економічного Лідерства.